Чому кішки муркочуть?

Довгий час механізм муркотіння — відтворення низькочастотних звуків із закритим ротом — залишався предметом суперечок фахівців. Традиційно вважалося, що звук був пов'язаний із кровотоком. І тільки в результаті багаторічних досліджень вчені дійшли висновку, що муркотіння відтворюється із залученням м'язів діафрагми та гортані. Під час дихання м'язи, що оточують голосові зв'язки, скорочуються, змушуючи повітря вібрувати.

 

Здавалося б, таємниця розгадана. Проте, деякі вчені переконані, що в процесі генерації звуку задіяна і центральна нервова система. Але як вона впливає на процес, поки достовірно невідомо.

Мурчання можна вважати унікальною візитною карткою представників сімейства котячих. Крім кішок, створювати подібні звуки здатні лише окремі види віверових. До речі, ця категорія ссавців має із кішками загального предка. Деякі види тварин видають звуки, схожі на мурчання, проте процес їхнього відтворення не має нічого спільного з муркотінням.

 

Те, як саме мурчить кішка, неодноразово враховувалося при класифікації видів усередині сімейства. Раніше кішок ділили на тих, що ричать, та тих, що муркочуть, але згодом відмовилися від такого принципу диференціації.

Сьогодні сімейство котячих включає дві підродини: великих і малих кішок. Враховуються не габарити тварин, а особливості анатомічної будови тіла. Наприклад, до малих кішок відносять таких великих тварин, як пума та гепард.

 

Цікаво, що малі кішки муркочуть як на вдиху, так і на видиху, тоді як великі — тільки на видиху.

На питання про те, чому кішки муркочуть, багато власників домашніх тварин упевнено дадуть відповідь: тому що їм добре. Насправді причин відтворення цього звуку кілька (як і варіантів сили відтворення). Деякі улюбленці ледве чутно мурчать, тоді як інші дуже голосно муркочуть.

 

Деякі вчені дотримуються думки про те, що муркотіння — це важливий комунікаційний інструмент. Своєрідна форма спілкування кішки орієнтована на тих, кому вона довіряє, оскільки почути низькочастотний звук здатна лише людина або інша тварина, яка знаходиться поруч.

Часто улюбленець муркоче в ті моменти, коли відіграє позитивні соціальні сценарії. Наприклад, коли ніжиться на руках власника, доглядає тіло або годує потомство. Існує і версія про те, що роки тісного співіснування кішки та людини пішли на користь вокальним здібностям першої. Домашні кішки муркочуть частіше, ніж дикі, бо це допомагає їм досягти бажаного і, як наслідок, — вижити.

 

Представники диких кішок, навпаки, мурчать набагато рідше, ніж одомашнені тварини. Ймовірно, це пов'язано з запобіжними заходами, оскільки в дикій природі завжди важливо бути напоготові і не привертати увагу хижаків. Також вчені відзначають, що найчастіше мурчать молоді дикі тварини, а дорослі майже не виявляють своїх емоцій таким чином.

Група британських учених тривалий час займалася вивченням питання про те, навіщо мурчить кішка. В результаті численних досліджень вони дійшли висновку, що тварина використовує муркотіння, зокрема, щоб заявити про свою потребу в їжі.

Тварина може муркотіти у випадках, коли відчуває страх або дискомфорт. На думку вчених, це щось схоже на те, як люди намагаються відволікти себе сміхом чи сторонніми справами, перебуваючи в депресивному стані.