Догляд за кошенятами мейн-куна

Чарівні мейн-куни (або «американські єнотові кішки») дивують незвичайною зовнішністю: розкішним хутром, могутньою і водночас витонченою статурою, пензликами на вухах. Крім того, у них чудовий характер: тварини активні, розумні, товариські та незалежні. Щоб виростити здорового вихованця, знадобиться грамотне виховання та регулярний догляд.

 

Догляд за кошеням мейн-куна

Як підготуватися до появи у сім'ї маленького мейн-куна? Кошенята відчувають стрес, розлучаючись з матір'ю-кішкою, тому важливо створити максимально комфортні умови у новому домі. Облаштуйте вихованцю місця для відпочинку, ігор та їжі. Щоб кошеня швидше звикло до нового житла, можна взяти підстилку з місця, де кошеня знаходилося раніше. Знайомий запах допоможе заспокоїти тварину та відчути безпеку. Покладіть підстилку в місце, відведене для відпочинку, і поставте зручну лежанку.

Місце для харчування зазвичай облаштовується на кухні. Кошеняті необхідні три миски: для різних видів корму (вологого та сухого) та для води. Краще вибрати ємності зі сталі або кераміки.

Кошеня мейн-куна, як і кошенята інших порід, — грайливий та цікавий вихованець. Не забудьте заздалегідь прибрати незахищені дроти, закріпити тендітні або нестійкі предмети (вази, дрібну побутову техніку, посуд, фотографії в рамках, статуетки). Тримайте закритою пральну машинку: зазвичай кішки люблять затишні місця, тому ваш вихованець може залізти всередину. Вікна для безпеки потрібно закрити котячою сіткою, щоб кошеня не випало. Звичайна антимоскітна сітка не підходить для захисту, тому що не розрахована на вагу вихованця, який може на неї стрибнути.

Як допомогти тварині позбавлятися надлишку енергії? Наприклад, за допомогою спеціальних іграшок. Для початку можна вибрати м'ячик і дві дражнилки — вудку та пухнастий хвіст. Іграшки повинні бути виготовлені з нетоксичних матеріалів, не мати дрібних частин, що відриваються.

Для візитів до ветеринарного лікаря та поїздок знадобиться зручна простора переноска. Краще вибирати жорстку міцну конструкцію: м'яку переноску підросле кошеня великої породи може порвати.

Догляд за шерстю

Кошеня породи мейн-кун наділене довгою шерстю з густим підшерстком. Тому з самого раннього віку тварина потребує регулярного ретельного вичісування. Процедуру потрібно проводити мінімум 2 рази на тиждень (під час линяння — мінімум 3 рази), використовуючи спеціальні пристрої:


• пуходерку;
• гребінь із рідкими зубцями;
• гребінь із частими зубцями;
• щітку з натуральною щетиною;
• гребінь із зубцями різної довжини.

Гребінці та щітки повинні мати не гострі, закруглені зубці, щоб не подряпати шкіру. Спочатку використовують рідкий гребінь, потім частий, після — щітку, щоб прибрати випалі волосинки. Якщо потрібно привести шерсть до ладу швидше, підійде гребінь із зубцями різної довжини. Пуходерку застосовують частіше саме під час линяння, проте вихованець може поставитися до цього інструменту небажано, якщо раніше не був знайомий з ним. Якщо кошеня мейн-куна своєю поведінкою дає зрозуміти, що йому некомфортно, від пуходерки можна відмовитися хоча б на якийсь час.

Розчісувати рекомендується у кілька етапів. Починати краще з хвоста, потім обробити боки, спину, «гриву», «штанці», груди та живіт. Зона живота дуже чутлива для кішок: багато хто не любить, коли їх торкаються в цьому місці, тому необхідно діяти обережно та терпляче. Найдовша шерсть на боках і «штанцях», вона часто сплутується й утворює ковтуни. Важливо проводити процедуру акуратно, не смикаючи волосинки. В іншому випадку кошеня може надалі чинити опір розчісуванню. Колтун, що не піддається розплутуванню, можна вистригти.

Якщо стан шерсті різко змінився (потьмарення, сильне сплутування чи випадання), варто звернутися до ветеринарного лікаря. Такі зміни можуть сигналізувати про погіршення здоров'я.

Догляд за пазурами

Навіть маленькі кошенята мейн-кун потребують міцної дряпки. Також важливо з раннього дитинства привчати вихованця до стрижки кігтів. Для догляду за пазурами використовують спеціальні інструменти. Наприклад, кігтерізи гільйотинного типу.

Як провести процедуру, якщо ви використовуєте кігтеріз-гільйотину:


• взяти кошеня на руки та зручно влаштувати, ласкаво розмовляючи з ним.
• взяти кігтеріз (великий палець на важіль, решта під нижню ручку).
• іншою рукою натиснути великим пальцем на подушечку лапи, щоб показався кіготь.
• візуально визначити, де закінчується пульпа (кровоносна судина).
• підстригти лише прозору ділянку, натиснувши на важіль кігтерізу.

Якщо сталося так, що була зачеплена пульпа та виступила кров, обробіть рану антисептиком. Не панікуйте та не кричіть на тварину, щоб не посилити стрес. Якщо ви проводите процедуру вперше та/або не впевнені у власних силах, зверніться за допомогою до ветеринарного лікаря чи грумера.

 

Догляд за вухами та очима

Важлива частина догляду за кошенятами мейн-куна, як і за кошенятами будь-якої іншої породи, полягає в очищенні вух та очей. Вушні раковини вихованця потрібно регулярно оглядати і, за потреби, чистити. Колір здорової вушної раковини — рожевий, можливо, з невеликим сірчаним нальотом. Перевіряти стан вух рекомендують раз на тиждень. Якщо необхідне очищення, обробляйте тільки вушну раковину (залазити вглиб вуха не варто, щоб не завдати вихованцю дискомфорту).

Помітили, що вуха кошеняти постійно сильно забруднюються та/або сверблять, почервоніли та/або загноїлися? Це сигнал звернутися до ветеринарного лікаря. Такі прояви може бути ознакою захворювання.

Що стосується догляду за очима, то здорові особини не потребують особливого догляду. Достатньо разів на тиждень оглядати та за необхідності протирати очі ватними дисками, змоченими у прохолодній кип'яченій воді або спеціальному лосьйоні для очей, щоб усунути забруднення.

При сильних, нехарактерних виділеннях з очей терміново покажіть тварину ветеринарному лікарю.

 

Догляд за зубами та яснами

Здорові зуби та ясна дуже важливі для будь-якого кошеняти. Тому за ними слід ретельно стежити з раннього віку. Перші молочні зуби прорізуються у кошенят між 2 та 4 тижнями, постійні — у віці близько 4 місяців.

Регулярно оглядайте ротову порожнину тварини. Важливо також періодично відвідувати ветеринарного лікаря з профілактичною метою. Наприклад, при зміні зубів може виникнути необхідність видалення молочного зуба, що заважає росту постійного. Таку процедуру може призначити лише фахівець.

Очищати зуби від нальоту, запобігти виникненню каменю, допоможе регулярне чищення та сухий корм. Додатково можна давати гратися з твердими гумовими іграшками — вони сприяють полегшенню дискомфорту під час прорізування нових зубів.

Привчайте тварину до регулярного чищення зубів з використанням спеціальної зубної щітки та спеціальної зубної пасти для котів. Як почистити зуби кошеняті:


• візьміть вихованця на руки та заспокойте.
• змочіть зубну щітку водою та нанесіть пасту.
• несильно розсуньте щелепи вихованцю та почистіть зуби.
• похваліть, дайте частування.

Якщо тварина з побоюванням ставиться до процедури, варто привчати її поступово. Спочатку досить обробити лише кілька зубів, паралельно масажуючи ясна. Коли вихованець звикне до процедури, чистіть усі зуби.

Перед тим як розпочати будь-який гігієнічний догляд, відвідайте ветеринарного лікаря. Він розповість про нюанси та способи проведення всіх процедур, щоб вони були виконані правильно та нетравматично для тварини.

 

Особливості кошенят мейн-куна

Що потрібно знати про кошенят мейн-куна? В описі породи вказано, що це найбільша порода свійських котів: вага дорослої особини може досягати 15 кілограмів. Дикі предки єнотових кішок з'явилися у Північній Америці понад 250 років тому. Вони використовувалися як ловці щурів на фермах і кораблях. Завдяки дикому походженню мейн-куни сильні, моторні, люблять рухливі ігри, легко запам'ятовують команди. Вони люблять забиратися на височину та спостерігати за тим, що відбувається.

Мейн-куни доброзичливі та неконфліктні, добре уживаються з іншими вихованцями та людьми. Вони впевнені у собі, незалежні, сповнені почуття власної гідності. Вони люблять бути у центрі уваги й можуть зайняти позицію лідера серед свійських тварин. При цьому мейн-куни зазвичай не виявляють агресії, а верховодити вважають за краще в розвагах.

Оскільки мейн-куни більші за інші домашні породи кішок, їм потрібно багато місця для ігор, а також міцне та просторе спальне місце. Будиночок повинен бути з низько розташованим центром тяжіння, щоб вихованець не зрушив його або не перевернув. Важливо подбати також про широку лежанку. Відмінний варіант — облаштувати справжній ігровий комплекс із драбинками, полицями, дряпками. Також можна купити лежак-нору, — мейн-куни, як і багато інших кішок, люблять усамітнення під час відпочинку.

 

Хвороби

Середня тривалість життя мейн-кунів — 12-16 років. Але для підтримки їхнього здоров'я важливо завжди уважно стежити за станом та поведінкою вихованця. Приклад захворювань, з якими з тієї чи іншої причини може зіткнутися тварина:


• шкірні хвороби. Гнійничкові захворювання (фурункули, абсцеси, лисини, акне, фолікуліти, стрепто- та стафілодермія), екзема. Одні з причин: ураження паразитами, надмірна (або недостатня) кількість водних процедур, неправильно підібраний шампунь, незбалансоване харчування.
• захворювання нирок та сечовивідних шляхів. Полікістоз нирок, уретрити, сечокам'яна хвороба, нефрити, пієліт та цистит. Деякі з причин: знижена кислотність сечі, порушення обміну речовин, нестача вживання води, тяжкі застуди чи інфекції тощо.
• захворювання серцево-судинної системи. До них належить, насамперед, гіпертрофічна кардіоміопатія. Причини — спадковість.
• патологія опорно-рухового апарату. Найпоширеніші — дисплазія тазобедреного суглоба, спинальна м'язова атрофія, артрит, артроз, капсулярна флегмона. Можливі причини: травми, інфекції, надмірна вага.

При неправильному утриманні можуть виникнути розлади травлення, хвороби ясен.
Важливо регулярно обробляти вихованця від бліх, глистів та інших паразитів. Щоб дізнатися, коли можна провести першу обробку кошеняти після його народження та яким має бути інтервал між процедурами, проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем.

 

Харчування кошенят мейн-куна

Харчування кошеня мейн-куна, як і кошенят будь-якої іншої породи, має бути збалансованим й відповідати віку та індивідуальним потребам тварини. Забезпечити такий раціон може допомогти сухий корм.

Maine Coon Kitten — повнораціонний корм для кошенят породи мейн-кун віком до 15 місяців. Форма крокету у вигляді куба адаптована до крупної щелепи кошенят мейн-куна та допомагає підтримувати гігієну ротової порожнини. Раціон містить комплекс вітамінів та мінералів, зокрема, вітамін D та E, фосфор та кальцій для здорового розвитку суглобів та кісток, підтримки гармонійного росту. А високозасвоюваний білок та пребіотики допомагають підтримувати баланс кишкової флори.

На упаковці з кормом ви знайдете рекомендації щодо годування: залежно від віку та ваги вихованця підбирається добова порція корму в грамах.

Важливо, щоб у мисці завжди була чиста вода для пиття. Якщо кошеня мало п'є, спробуйте використати питний фонтанчик — звуки та блиск поточної води приваблюють кішок.

 

Гігієна кошеняти: купання

Представників породи мейн-кун не потрібно купати без нагальної потреби — достатньо одного разу на кілька місяців. Також необхідно мити кошеня, якщо воно сильно забруднилося. Для цього може знадобитися шампунь для кошенят довгошерстих порід. Не варто використовувати шампуні для людей — вони можуть викликати у тварини подразнення шкіри.

Привчати вихованця купатися потрібно поступово, щоб він спокійно приймав процедуру. Ось як може проходити перше купання:


• вичісуємо шерсть.
• ставимо кошеня у ванну або раковину на вологу пелюшку.
• відкриваємо поруч кран для звикання до вигляду та звуку води.
• починаємо потроху обливати з долоні теплою водою +30-35°С.
• завдаємо шампунь на тіло, крім голови, виключивши попадання до роту, очей та вух.
• ретельно промиваємо під слабким душем від голови до спини та хвоста.
• добре витираємо вихованця рушником.
• саджаємо в тепле місце без протягів.

Бажано просушити шерсть феном, якщо кошеня не боїться його звуку. Після висихання шерсть потрібно розчесати, приділяючи особливу увагу бокам та пухнастій частині на задніх лапах.

 

Виховання

Вихованця важливо привчати до порядку з раннього віку. Виховання кошеня мейн-куна починається з позначення зон, куди доступ заборонено, наприклад, обіднього столу, шаф з одягом та посудом, відкритих книжкових полиць. У вихованні треба бути послідовними, інакше тварина просто не зрозуміє, чому те, що можна було раніше, раптово стало забороненим.

Якщо вихованець порушує заборону, не можна його бити — так ви не досягнете бажаного результату, а лише викличете у кошеняти страх чи ворожість. Можна відвернути його від неприпустимої поведінки перемиканням на інший вид діяльності, наприклад, гру. Добре працює методика заохочення ласощами, словами чи ласкою.
Мейн-куни — дуже розумні кішки, їх можна досить швидко навчити правильній поведінці. Потрібна лише терпіння та доброзичливість.

 

Привчання до туалету, лотка

Починати привчати вихованця до лотка потрібно як тільки кошеня з'явиться у вашому домі. Якщо сталося так, що тварина зробила калюжу на підлозі, не варто її карати чи кричати. Промокніть рідину серветкою і покладіть серветку в лоток — це спростить пошук туалету за запахом.

Кошеня вперто не ходить куди треба? Можливо, лоток для нього надто високий/глибокий або недостатньо просторий. Пам'ятайте, що великому вихованцеві потрібно багато місця. Також йому може не подобатися наповнювач, запах пластику від лотка або місце розташування туалету.

 

Вакцинація, щеплення

Як і іншим кішкам, мейн-кунам рекомендовано проводити вакцинацію (навіть якщо вихованець не залишає будинок). Обов'язковим є щеплення від сказу, інші вважаються додатковими, але також дуже важливими.

Щеплення кошенят мейн-кун, як і кошенят інших порід, зазвичай починають робити з віку 8-9 тижнів. Зверніться до ветеринарного лікаря, щоб він склав індивідуальний графік вакцинації відповідно до віку та особливостей вашого вихованця.

Регулярна вакцинація – це турбота про здоров'я кошеняти. Крім того, без щеплень ви не зможете подорожувати з твариною або брати участь у виставках.

 

Кличка кошеняти мейн-куна

Для мейн-кунів, як і для інших свійських тварин, не варто вигадувати надто складні імена. На що можна орієнтуватися, вибираючи клички для кошеня мейн-кун:


• забарвлення. Рудого кота чи кішку можна назвати Голд/Голді, білого — Сноу чи Вайт, чорного — Блек чи Ніч, сірого — Грей, смугастого — Енот чи Матрос.
• характер та звички. Жвавий вихованець може бути Мисливцем, Бандитом або Піратом, ласкавий — Булкою, Лапою, Хмаркою. Задумливе кошеня може отримати ім'я Зорелік, хвостатий інтелектуал — Сократ, ватажок — Альфа, Шеф. Гордовитому улюбленцеві може підійти прізвисько Принц або Принцеса.
• габарити. Великого мейн-куна так і хочеться назвати значним ім'ям, наприклад, Силач, Титан/Титаніда, Олімпія, Атлант/Атлантида.
• походження. Прізвисько можна підкреслити американську «біографію» кошеняти: Юта, Алабама, Вегас, Каліфорнія, Техас, Вашингтон.
• хобі господаря. Музикант може назвати вихованця Блюз чи Мажор, автомобіліст — Джип чи Шкода, квітникар — Олеандр чи Астра.

Придумавши, як назвете вихованця, скажіть кличку вголос — якщо вам складно її вимовляти, краще пошукати інший варіант. Кілька разів вимовте обране ім'я у присутності тварини та простежте за її реакцією.

У статті ми розповіли, як підготуватися до появи кошеня мейн-куна у вас вдома, як його доглядати та налагоджувати контакт. Користуючись цими рекомендаціями та своєчасно відвідуючи ветеринарного лікаря, ви зможете забезпечити вихованцю комфортні умови для довгого та щасливого життя.