Стрес у собак
Article
Чи буває стрес у собаки? Чи це інстинктивна реакція тварини на сильний подразник, а не емоції? Власники домашніх улюбленців упевнені, що в собак теж є почуття, які легко ранити. Утім, рівень стресостійкості залежить від нервової системи, індивідуальних особливостей, стану здоров'я, умов життя тварини та інших факторів.
Стрес — це нормальна реакція організму на сильний подразник. Він буває негативним та позитивним, гострим та хронічним. Останній накопичується поступово, тоді як гострий виникає відразу. У тварин, як і в людей, стрес може бути пов'язаний з емоціями. Наприклад, зі страхом або збудженням від величезної кількості інших тварин і людей, різних запахів, гучних та різких звуків (наприклад, якщо собака перебуває в центрі міста або на масовому заході тощо). Причинами стресу також можуть стати такі фактори, як зміна місця проживання чи власника, поява вдома дитини або іншої тварини, покарання, хвороба.
У кожного улюбленця стрес проявляється по-різному. У одних це призводить до нервового виснаження, линяння, більшої сприйнятливості до бактеріальних та вірусних інфекцій. Інші страждають від проблем зі шлунково-кишковим трактом (ШКТ), а хтось може просто метушитися та вокалізувати.
Типи стресу
Стрес буває двох типів:
- Короткочасний (гострий). Настає в результаті події, що виявилася неприємною для собаки: купання, стрижка, перебування в дуже галасливому чи багатолюдному місці. Такий стрес триває недовго. Протягом кількох годин або протягом дня улюбленець поводиться тихо, ховається, не хоче їсти й гуляти, у нього прискорене дихання та серцебиття, линяння, проблеми з ШКТ.
- Хронічний. Виникає тоді, коли неприємні для тварини ситуації часто повторюються чи мають постійний, безперервний характер. Наприклад, удома з'явився новий член сім'ї, власник надовго поїхав у відрядження, до собаки застосовують грубу фізичну силу. Тривалий стрес веде до хронічного захворювання нервової системи.
Як визначити, що у собаки стрес
Уважний власник може помітити, що поведінка тварини змінилася. Симптоми стресу — це або несподівана надмірна активність улюбленця, або, навпаки, млявість та апатія. Собака втрачає апетит, не хоче спілкуватися, весь час лежить чи спить. Або стає неспокійним, може без видимої причини бігати по квартирі, на прогулянці зі злістю риє ями, а вдома дряпає підлогу.
Ще одна можлива ознака стресу — розлизування або вигризання шерсті на певній частині тіла (зазвичай це лапи та нижня частина спини). У деяких випадках тварина клацає зубами, ніби намагаючись зловити бліх у себе на тілі. Стрес може виражатись і в певній поведінці: собака починає гризти взуття, меблі та інші предмети, до яких може дістатися, справляти потребу в приміщенні.
Але найнебезпечніший прояв стресу — це агресія, спрямована на господаря та його родину, а також на інших тварин. Не маючи можливості виплеснути накопичену напругу, улюбленець починає поводитися з людьми, що опинилися поруч з ним, неадекватно. На щастя, такі прояви стресу дуже рідкісні. Зазвичай спостерігається або надмірна знервованість, або апатія.
Будь-яка з перелічених ознак — це лише спосіб, яким тварина намагається привернути до себе увагу й дати власнику зрозуміти, що їй потрібна допомога. Якщо ви помітили один або кілька з перелічених вище симптомів, якомога швидше зверніться до ветеринарного лікаря. Після діагностики він розповість, як лікувати хронічний стрес у собаки.
Найкращий спосіб запобігти появі стресу — вижити профілактичні заходи. Не чекайте, поки виникне проблема, а вже зараз проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем та спеціалістом з поведінки собак. Вони дадуть рекомендації, як запобігти виникненню стресу.
Також важливо навчити улюбленця адаптуватися до різних ситуацій та зовнішніх подразників. Періодично водіть ще маленьке цуценя (або вже дорослого собаку, якщо він був погано соціалізований) людними місцями, змінюйте маршрути вигулу, привчайте до сторонніх запахів і звуків. Однак робіть це поступово, щоб така соціалізація також не спричинила стрес.
Поставте лайк та поділіться цією сторінкою