Реєструйся та отримуй знижку 15% в офіційному інтернет-магазині

Зареєструватись

Поговорімо про котів персидської породи

Гідні, витончені та, звісно ж, пухнасті коти персидської породи завойовують серця у всьому світі як однієї з найпопулярніших порід. Чарівна мордочка? Блискуча шерсть? Делікатні манери? Так, все це сказано про кота середнього розміру, який надасть будь-якій родині неквапної величі та виконає неофіційну роль неперевершеного ручного кота, віддаючи перевагу тихому дому без зайвої метушні.

Офіційна назва: Персидська

Інші назви: Персидська довгошерста, довгошерста

Походження: Іран (колишня Персія)

Дорослий кіт персидської породи у відтінках сірого
  • Довжина шерсті

    5 out of 5
  • Інтенсивність линяння

    4 out of 5
  • Потреба в грумінгу

    5 out of 5
  • Рівень енергії (високий, низький, середній)*

    2 out of 5
  • Рівень галасливості

    1 out of 5
  • Здатність пристосуватися до життя в родині*

    2 out of 5
  • Сумісність з іншими хатніми тваринами

    2 out of 5
  • Здатність залишатися на самоті*

    1 out of 5
  • Пристосованість до життя у приміщенні та надворі

    2 out of 5
* Радимо не залишати улюбленців на самоті впродовж тривалого часу. Спілкування може запобігти емоційному стресу й деструктивній поведінці. Зверніться до свого ветеринарного лікаря за рекомендацією. Кожна тварина особлива, навіть у межах однієї породи. Цей комплекс специфічних характеристик породи слід сприймати як вказівник. Щоб ваш улюбленець був щасливим, здоровим і добре вихованим, радимо навчати й соціалізувати його, дбати про його добробут, а також задовольняти основні соціальні та поведінкові потреби. Домашніх тварин не можна залишати наодинці з дітьми без нагляду. Зверніться по додаткові поради до фахівця з розведення тварин або ветеринарного лікаря. Усі хатні тварини дружелюбні та люблять товариство. Однак їх можна привчити з раннього віку залишатися деякий час на самоті. Зверніться до ветеринарного лікаря або тренера по допомогу в цьому процесі.
Illustration of standing Persian cat
СамціСамка
0 - 0 cm0 - 0 cm
ВагаВага
5 - 7 kg3 - 5 kg
Етапи життя
Кошеня старшого вікуДорослий
Від 4 до 12 місяців1–7 років
ЗрілийЛітній
7–12 роківВід 12 років
Очі та ніс персидського кота крупним планом
1/7

Познайомтеся краще з персидською породою

Усе, що слід знати про породу

Люб’язність і відкритість – кіт персидської породи цілком чудовий. Напрочуд м’яка шерсть, великі левині лапи та одне лиш нявкання роблять його таким привабливими. Представники цієї породи спокійні та не люблять жодних змін: вони є домашніми в усіх відношеннях.

Персидські коти належать до стародавньої породи, історія якої витримала перевірку часом. Хто б міг подумати, але вони походять із Персії (нинішній Іран), і починаючи з XVI століття їх популярність поширилася по всьому світу: на сьогодні існує понад 200 різновидів персидських котів.

Ця порода надзвичайно популярна у Франції, а їхній королівський зовнішній вигляд наче вишуканий десерт серед витонченої французької культури.

Якими би пухнастими персидські коти не були, їм не подобається, коли з ними няньчаться, та іноді не хочуть, щоб їх обіймали. І вони дадуть вам знати. Можливо, важко пройти повз них і не потиснути, але вони самостійні й дозволять це зробити лише на власних умовах. Слухняні та досить несперечливі, вони залюбки залишаться вдома, поки ви десь пішли по своїх справах за межі їхнього царства.

Двоє світло-рудих кошенят персидської породи сидять поруч на камені
2/7

2 факти про персидську породу

1. Незважаючи на походження з Персії…

Надмірна спека є проблемою для персидських котів. Логічно припустити, що це так, враховуючи їхні пишні локони; ця порода найкраще почувається у приміщенні, поза межами надмірного сонячного тепла.

2. Найвище положення 

За даними Асоціації любителів котів, провідного клубу котів Північної Америки, персидська порода є найпопулярнішою породою у Сполучених Штатах і посідає четверте місце у світі. порода це не є чимось дивним.

3/7

Історична довідка про породу

Витончені, мудрі, впевнені – все це про персидських котів, і навіть більше. Їх відкрив італійський мандрівник XVII ст. П’єтро делла Валле, який вперше побачив котів у Персії (нинішній Іран) і привіз одного з собою додому в Європу.

З моменту виникнення цієї породи на початку XVII ст. її популярність поширилася по всьому континенту, а під час розведення намагалися зберегти її культову довгу шерсть і величаву зовнішність. Король Людовик XV захоплювався цією породою і представив її королівському двору Франції у XVIII ст.

Після виставки котів у Кришталевому палаці в Лондоні, яка відбулася в 1871 році, популярність породи ще більше зросла, оскільки королева Вікторія, тогочасний монарх, обожнювала характер персидських котів.

Після довгих років розведення представники дуже шанованої персидської породи змінили свій первісний вигляд на теперішній. Протягом тривалого часу вони мали лише блискуче, шовковисте, сіре хутро, але в 1882 році сталася перша з двох генетичних змін, в результаті якої з’явився популярний різновид шиншила з білим забарвленням і вкрапленнями сірого кольору (наразі представники цієї породи мають широкі варіації забарвлення шерсті). У 1942 році сталася ще одна генетична зміна, і з’явилося брахіцефальне обличчя – сплющений вигляд, і цей різновид породи, який ми знаємо тепер, став улюбленим. Сплющений ніс – чарівна особливість для фахівців з розведення тварин і шанувальників, але це є однією з проблем здоров’я персидських котів, оскільки така будова призводить до ускладнення дихання.

4/7

Від голови до кінчика хвоста

Фізичні характеристики персидського кота

1
2
3
4
5

1.Вуха

Вуха із заокругленими кінчиками, нахилені вперед, розташовані далеко один від одного та низько на голові.

2.Голова

Масивна голова характеризується коротким, сплющеним носом, круглим обличчям, сильною щелепою.

3.Тіло

Збалансоване, витончене тіло, м’язисті та міцні кінцівки з плавними округлими лініями.

4.Хвіст

Округлий хвіст, дещо короткий, з дуже довгою шерстю.

5.Шерсть

Розкішна довга шерсть, короткий підшерсток, численні варіації забарвлень.
Персидський кіт визирає із синьо-білої ковдри
5/7

Ознаки, на які варто звернути увагу

Від особливих характеристик породи до загальної інформації про стан здоров’я – ось кілька цікавих фактів про вашого персидського кота

They are prone to kidney disease.

Здоров’я персидських котів, як правило, міцне, але, як і всі коти, вони мають певні хвороби, що викликають занепокоєння. Для них це хвороби нирок, зокрема полікістоз, який характеризується утворенням численних кіст всередині органів. Вважається, що до цього стану схильний кожен третій персидський кіт. Його можна подолати за допомогою належного лікування, правильного раціону та достатньої фізичної активності.

Climbers they are not.

Замість того щоб стрибати, підніматися та захоплювати нові висоти у вітальні, персидський кіт радше побайдикує з вами на дивані та спостерігатиме, як минає світ. Як і будь-які коти, вони не проти гратися, але віддадуть перевагу пасивному комфорту, який надають меблі, аніж гасати туди-сюди. Бігати для персидських котів – дещо чужорідне, за краще – просто ходити. Адже їм навряд чи доведеться доказувати свою першість.

Милі контури обличчя можуть виявитися проблемними

На цей елегантний ніс-ґудзик приємно дивитися, але він також викликає в персидських котів проблеми з диханням. Представники породи мають брахіцефальне обличчя, тобто укорочене по довжині, через що обличчя та ніс виглядають сплющеними. Хоча для фахівців з розведення тварин і шанувальників ця генетична зміна є улюбленою особливістю породи, персидським котам від цього нелегко, оскільки така будова носа призводить до проблем з диханням.

Здоровий раціон – запорука здоров’я кота

Індивідуальне здорове харчування відіграє основну роль у підтримці здоров’я та краси котів персидської породи. Їжа забезпечує енергію для підтримки життєво важливих функцій, а повноцінна формула харчування для котів має містити спеціально збалансований набір поживних речовин. Такий раціон допоможе сформувати оптимальний раціон, що не є ані недостатнім, ані надмірним, адже і те, й інше може мати негативний вплив на здоров’я вашого кота.

Для підтримання достатнього об'єму сечі тварині потрібен постійний доступ до чистої та свіжої води. До того ж коти від природи пристосовані до вживання їжі маленькими порціями – від 7 до 10 разів на день. Рекомендований щоденний раціон крокет, виданий раз на день, дасть вашому персидському коту змогу регулювати власне споживання.

Наведені нижче рекомендації призначені для здорових тварин. Якщо у вашого кота проблеми зі здоров’ям, зверніться до ветеринарного лікаря – він призначить спеціальну ветеринарну дієту.

Період росту є важливим етапом у житті кошеняти. Це час великих змін, відкриттів і нових зустрічей. Кошенята персидської породи потребують значно більше енергії, білків, мінералів і вітамінів, ніж дорослі коти. Їм потрібна енергія та поживні речовини для підтримки, а також росту й розвитку організму. Період росту кошеняти можна розділити на два етапи.

Від народження до 4 місяців.

Відлучення – це перехід кошеняти від рідкої їжі (або материнського молока) до твердої. Зазвичай цей період відповідає часу, коли в малят ріжуться молочні зуби, на 3–6 тижні життя. У такому віці кошенята ще не вміють гризти, тому м’яка їжа (зволожені крокети або адаптований вологий корм) допомагають полегшити цей перехід.

Між 4 і 12 тижнями після народження природний імунітет, який кошеня отримало з молозива (тобто першого молока) матері, знижується, а власна імунна система кошеняти поступово розвивається. У цей критичний час, який називається імунним провалом, для підтримки природного захисту організму кошенятам потрібен комплекс антиоксидантів, зокрема вітамін E.

Кошенята переживають період інтенсивного росту, під час якого вони особливо чутливі та схильні до розладів травлення. У цей час їхній раціон не лише має бути висококалорійним для забезпечення енергетичних потреб росту, а й містити білки, що легко засвоюються ще незрілою травною системою. Пребіотики, зокрема фруктоолігосахариди, також сприяють здоровому травленню, роблячи мікрофлору кишечника більш збалансованою. Результат – це хороша робота кишечника.

Їжа кошеняти має містити жирні кислоти омега-3 (ЕПК й ДГК), які допомагають підтримувати правильний розвиток мозку та нервової системи.

Вік від 4 до 12 місяців:

Після четвертого місяця життя ріст кошеняти сповільнюється, тому рекомендовно давати корм із меншим вмістом жирів. Це особливо важливо після стерилізації тварини.

У період від 4 до 7 місяців молочні зуби кошеняти випадають і замінюються постійними. Коли вже виросли постійні зуби, кошеняті потрібно їсти крокети достатньо великого розміру, щоб їх можна було розгризати.

До 12 місяців імунна система кошеняти персидської породи все ще поступово розвивається. Комплекс антиоксидантів, включно з вітаміном Е, допомагає підтримувати природні захисні сили вашого улюбленця в цей період великих змін, відкриттів і нових зустрічей.

Травна система поступово формується й досягає повної зрілості до дванадцяти місяців. Після цього коти можуть споживати корм для дорослих тварин.

Основні цілі харчування для дорослих персидських котів:

Збереження здоров’я їхньої шкіри та краси довгої розкішної шерсті завдяки збагаченому вмісту цільових поживних речовин, які посилюють роль шкіри як бар’єру та підсилюють колір, блиск і м’якість шерсті.
Стимуляція виведення шерсті, яка потрапляє до шлунку під час вилизування, завдяки спеціальній клітковині, що зменшує утворення грудочок шерсті. Персидські коти, яких утримують лише у приміщеннях, відносно пасивні та можуть витрачати понад 30 годин на тиждень, вилизуючи свою шовковисту шерсть, і тому часто страждають від грудочок шерсті.

Підтримання здоров’я сечовивідної системи. Через особливий спосіб функціонування сечовивідної системи персидські коти більш схильні до розвитку каменів у нирках, ніж інші коти.

Підтримання оптимального травлення та балансу кишкової флори за допомогою високозасвоюваних білків та пребіотиків.

Забезпечення такого розміру, форми й текстури їжі, що відповідає способу кота підбирати їжу нижньою стороною язика. Персидські коти мають брахіцефальну щелепу, для якої характерні широка округла голова та більш плоский профіль.

Форма їжі повинна забезпечувати якнайбільший контакт із язиком і покращувати прилипання, щоб коту було легше її схоплювати.

У зрілого кота – віком понад 12 років – іноді також можуть виникати проблеми із засвоєнням їжі. Щоб підтримувати вагу кота, що старіє, і знизити ризик дефіциту, йому слід давати корм високого ступеня засвоюваності, що містить усі необхідні поживні речовини.

З часом дорослішання коти дедалі частіше страждають від проблем із зубами, а в деяких зрілих котів також може притуплятися відчуття смаку й нюху, що може призвести до втрати апетиту і меншого споживання корму. Щоб вони могли й надалі повноцінно харчуватися, слід враховувати форму, розмір і твердість крокет, адже їхні щелепи тепер можуть бути більш чутливими та вразливими.

Зауважте, що оптимальна кількість калорій залежить від способу життя кота, навіть якщо він старіє. Зрілому котові, який продовжує регулярно виходити гуляти, підійде раціон із трохи більшим вмістом жиру. З іншого боку, старіння не зменшує ризик ожиріння домашніх котів. Варто й далі уважно стежити за кількістю спожитих калорій. Для них найкраще підходить корм із помірним вмістом жиру.

Світло-рудий персидський кіт сидить на камені
6/7

Догляд за персидським котом

Поради щодо догляду за шерстю, дресирування та фізичного навантаження

Персидські коти потребують щодня значного фізичного навантаження, як і всі коти, і гра з ними сприятиме цьому. У продажу є достатня кількість котячих іграшок. М’ячики з дзвіночком і кидання предметів розворушать вашого грайливого друга та сприятимуть здоровій циркуляції крові. Правду кажучи, коти персидської породи неабияк насолоджуються спокоєм, але проведення щоденної гімнастики важливе для підтримання їх у формі.

Як доглядати за шерстю персидського кота? Дуже ретельно. Ця порода славиться своєю характерною довгою шерстю, тож безперечно: потрібно докладати зусиль, щоб вона мала чудовий вигляд, а кіт був здоровий. Для початку: необхідно щодня вичісувати свого улюбленця за допомогою гребінця. Таким чином ви попередите утворення ковтунів і клубків. Слід також щомісяця проводити купання, щоб позбутися шкідливого бруду та мікробів у верхньому шовковистому шарі шерсті та пуховому підшерстку. Після чого кота потрібно висушити й ретельно розчесати. Розчісування персидського кота проти росту шерсті допоможе рівномірно розподілити природні жири, які виділяє шкіра. Звичайно, обрізання кігтів вашого персидського кота за потреби також підтримає його здоров’я.

Дресирувати персидського кота дуже легко завдяки його неймовірно привітному характеру. Це порода, яка любить догоджати, тож зрозуміти та виконати команди їм буде легко. Закритий туалет, добова порція їжі, вимога не чіпати диван – вони все це зрозуміють, якщо терпеливо й поступово прищеплювати дисципліну. Ця порода дуже чуйна, тож виконувати те, що ви скажете, не буде великою проблемою.

7/7

Усе про персидського кота

Прегар-р-рний! Якими вони виглядають, такими вони і є: м’якенькі, дружелюбні, привітні та завжди готові поганяти за іграшкою або чимось смачненьким. Темперамент персидських котів на вищому рівні. Вони наче покровителі вашого дому зі своїм милим поглядом та зговірливою вдачею.

Якщо на ваших колінах не сидиться персидському коту, то жодний кіт не буде сидіти. Вони дуже дружелюбні та відомі своєю ніжністю й ласкавістю. Це порода, у якої жодних проблем з вираженням своїх гарних якостей.

Джерела
  1. Veterinary Centers of America https://vcahospitals.com/
  2. Енциклопедія Royal Canin про котів. Видання 2010 і 2020 років
  3. Banfield Pet Hospital https://www.banfield.com/
  4. Каталог продукції Royal Canin BHN

Поставте лайк та поділіться цією сторінкою