Мейн-кун

Походження породи

Походження мейн-кунів точно не задокументовано, тому про них існує багато міфів.

Мейн-куни належать до однієї з найстаріших порід Північної Америки. Їхнім рідним штатом вважається Мен. Існує поширений, проте неможливий із точки зору біології міф про те, що ця порода виникла внаслідок схрещування напівдиких домашніх кішок і єнотів. Саме через такий міф і свою зовнішність ці коти отримали назву мейн-кун («Maine Coon» англійською, де частина «Maine» позначає штат Мен, а «Coon» від «Raccoon» – єнота). За іншою популярною теорією мейн-куни походять від шести котів, яких Марія Антуанетта відправила до міста Віскассет, що в штаті Мен, коли планувала втекти з Франції через революцію.

Більшість сучасних фахівців із розведення тварин вважають, що порода виникла внаслідок схрещування місцевих короткошерстих домашніх котів і завезених довгошерстих. В основі цього процесу був природний відбір: через особливості зовнішнього середовища коти стали великими, м’язистими та вкритими густою шерстю. Це давало їм змогу пережити суворі зими Нової Англії.

Перша згадка про мейн-кунів у штаті Мен датується 1850-ми роками. Перша згадка про мейн-куна, а саме про чорно-білого кота на ім’я Капітан Дженкс із морської кавалерії, у літературі датується 1861 роком. Також мейн-куни часто брали участь у перших котячих виставках, які проходили в Бостоні та Нью-Йорку. Коричнева самка породи мейн-кун на ім’я Косі, що мала забарвлення таббі, виграла звання кращої кішки на виставці Madison Square Garden 1895 року.